ШІ вперше створив життєздатні віруси: що це означає для науки

Науковці вперше довели, що штучний інтелект може самостійно розробляти віруси, які не існували в природі. У межах експерименту модель Evo, навчена на генетичних даних, створила 16 геномів, з яких вийшли життєздатні віруси, здатні інфікувати бактерії.

Модель Evo, створена фахівцями Стенфордського університету та Інституту Арка, навчалася не на текстах, а на генетичних послідовностях. Вона проаналізувала близько дев'яти трильйонів нуклеотидів — молекулярних „літер“ ДНК (A, C, G, T), які утворюють інструкції для побудови білків. Це дозволило ШІ самостійно засвоїти правила функціонування генів.

Для першого тесту дослідники обрали бактеріофаг Phi X-174 — вірус, що заражає кишкову паличку E. coli. Цей вірус добре вивчений наукою протягом майже століття, тому став ідеальним кандидатом для перевірки можливостей ШІ. Як зазначив аспірант Стенфорда Семюел Кінг, це був очевидний наступний крок після навчання моделі на окремих генах.

Після додаткового навчання на 11 генах Phi X-174 та 15 тисячах споріднених вірусів Evo згенерувала близько 700 тисяч потенційних геномів. З них науковці відібрали найперспективніші варіанти, синтезували ДНК 285 послідовностей і ввели їх у бактерії. Спочатку більшість спроб виявилися невдалими, але згодом дослідники помітили прозорі плями — ознаку активного розмноження вірусів.

У результаті 16 створених ШІ геномів дали життєздатні віруси, деякі з яких розмножувалися навіть швидше за природний Phi X-174. Важливо, що ці віруси не становлять загрози для людей: Evo не навчали на даних вірусів, здатних інфікувати людину, тварин, рослини чи гриби.

Що це означає для практичного застосування? Віруси вже використовують у медицині для доставки генів у клітини під час лікування генетичних захворювань. Якщо подібні моделі працюватимуть з іншими групами вірусів, ШІ зможе допомогти створювати нові інструменти для біотехнологій.

Водночас експеримент посилює дискусію про безпеку. Експерт Центру охорони здоров'я Джонса Гопкінса Моріц Ханке зауважує, що розвиток технологій випереджає створення запобіжників. Урядові правила вже починають враховувати ризики біологічних досліджень, але комп'ютерне створення геномів за допомогою ШІ поки не завжди підпадає під обмеження. Головною проблемою залишається відсутність чітких критеріїв оцінки небезпеки абсолютно нових вірусів.

Для батьків і студентів це нагадування про те, що ШІ — не лише інструмент для текстів чи зображень, але й потужний засіб для біологічних досліджень. Технологія відкриває нові горизонти в науці, але потребує відповідального підходу та регулювання.