Гавайський телескоп уперше показав вихори на Сонці, які теорія передбачала десятиліттями

Те, що довго залишалося лише гіпотезою, тепер має візуальне підтвердження. У квітні 2025 року телескоп Daniel K. Inouye Solar, що належить Національному науковому фонду США, зробив серію знімків магнітно активної ділянки поблизу сонячної плями. Таймлапс киплячої плазми виявив спіралеподібні візерунки, які раніше не вдавалося побачити через брак роздільної здатності приладів.

Що це за структури? Нестійкості Кельвіна-Гельмгольца виникають на межі двох середовищ, що рухаються з різною швидкістю. Такі завихрення можна спостерігати в океанських хвилях або в формі деяких хмар. Сонячна плазма надзвичайно турбулентна, тому фізики очікували знайти подібні утворення і там, але лише новий телескоп дозволив це побачити.

За результатами спостережень, опублікованими в журналі Nature, вихори з'являлися всюди, куди команда спрямовувала телескоп. Вони формуються там, де швидкі потоки плазми зсуваються повз повільніші на межах магнітних структур. Комп'ютерні симуляції, створені спеціально для цього дослідження, відтворили аналогічну поведінку.

«Справжньою несподіванкою було побачити, наскільки повсюдними ці вихори є по всій поверхні, — розповів фізик Національної сонячної обсерваторії Девід Курідзе. — Щоб створити їх у реальній фізичній системі, потрібен напрочуд тонкий баланс між конкурентними фізичними силами».

Видима поверхня Сонця складається з конвективних комірок, кожна з яких за площею трохи більша за Україну. Крізь них із надр піднімаються потоки розжареної речовини, розтікаються, охолоджуються й опускаються назад на краях. Вихори виявляються майже повсюдною рисою меж між магнітними структурами та конвекцією навколо них. Вони можуть впливати на перенесення енергії крізь сонячну атмосферу та перемішувати плазму з магнітними полями.

Ці результати наближають учених до розуміння двох ключових загадок: чому зовнішня атмосфера Сонця така гаряча та що запускає гігантські викиди.

«Сучасне суспільство залежить від технологій, вразливих до космічної погоди, — заявив фізик обсерваторії Фрідріх Вьогер. — Щоб краще зрозуміти й зрештою прогнозувати найбільш руйнівну поведінку Сонця, спершу ми маємо зрозуміти крихітні фізичні процеси, які його рухають».