Крижані щити Землі втратили 12,5 трильйона тонн льоду: що це означає

Масштабне дослідження, опубліковане в журналі Scientific Data, узагальнює понад сорок років супутникових спостережень за крижаними щитами планети. Дані для Антарктиди охоплюють період із 1979 року, для Гренландії — із 1972-го.

У 1970-х, 1980-х і навіть 1990-х роках щити залишалися відносно стабільними. Далі втрати льоду почали стрімко зростати, а найбільше прискорення припало на 2010-ті роки.

«Спостерігається чітка тенденція до того, що крижані щити втрачають дедалі більше маси, і ці показники зростають від десятиліття до десятиліття», — зазначила дослідниця льодовиків з Університету Нортумбрії Інес Отосака. За її словами, головні чинники цих змін — підвищення температури повітря та океану.

Близько 84% втрат пов'язано з посиленим скиданням льоду в океан, решта 16% — із поверхневим таненням. Тепла вода підмиває льодовики знизу та по краях, через що вони швидше рухаються до моря. Показовий приклад — льодовик Якобсхавн у Гренландії, який місцями відступає зі швидкістю до 50 метрів на добу.

За оцінками дослідників, утрачені 12,5 трильйона тонн льоду вже підняли рівень світового океану приблизно на 3,2 сантиметра. Кожен додатковий сантиметр підвищення рівня моря може означати, що ще від двох до трьох мільйонів людей щороку потерпатимуть від затоплення узбережжя.

Період із 2020 по 2023 рік показав дещо повільніші темпи втрати льоду, але вчені пов'язують це з короткочасними погодними умовами, а не зі зміною довгострокової тенденції. Крижані щити реагують на кліматичні зміни із суттєвою затримкою, тож танення може продовжуватися навіть за умови стримування глобального потепління.

Окремо дослідники з'ясували, що танення льодовиків Гренландії сповільнить Атлантичну циркуляцію ще на 10–20% до кінця століття. Сценарій її незворотного колапсу не підтвердився, проте система течій уже досягла найслабшого рівня за останню тисячу років. Це загрожує заморозками в Європі, підйомом води в США та посухами на екваторі.

Для батьків і студентів ця тема — не лише про далекі полюси. Кліматичні процеси дедалі частіше стають частиною шкільних програм із географії та природничих наук, а також університетських курсів із екології. Розуміння того, як працюють крижані щити й чому їхня реакція запізнюється, допомагає тверезо оцінювати новини про клімат — без паніки, але й без ігнорування.

Головне: втрати льоду тривають десятиліттями й мають накопичувальний ефект. Навіть якщо темпи в окремі роки сповільнюються, довгострокова тенденція залишається незмінною, а її наслідки для прибережних регіонів і океанічних течій відчуватимуться ще довго.