У Дубліні під вікторіанською будівлею знайшли середньовічний замок Роебак

Історія замку Роебак, зведеного близько 800 років тому, довго вважалася завершеною: вважалося, що фортеця зникла під час пізніших будівельних робіт. Однак нові дослідження показали, що частина середньовічної споруди збереглася всередині будівлі, яка нині стоїть на території кампусу Університетського коледжу Дубліна.

Професор Тадг О'Кіфф, історик середньовічної архітектури з цього ж університету, виявив фрагменти старовинного замку, приховані за шарами штукатурки та пізнішими конструкціями. За його дослідженням, найдавніші частини споруди можуть датуватися початком XIII століття. Якщо це підтвердиться, замок Роебак стане найстарішою збереженою будівлею на території ірландського університетського містечка. Для точного датування найдавніших частин потрібні подальші археологічні роботи.

Замок Роебак звели на важливому під'їзді до середньовічного Дубліна — у відносно короткий період після англо-нормандського вторгнення в Ірландію 1169 року. Упродовж Середньовіччя фортецю кілька разів перебудовували; її пов'язують із видатними постатями, зокрема з середньовічним лордом-верховним канцлером Ірландії. Існує й давня історія про те, що Яків II зупинявся в замку 1689 року після втрати трону, але вона залишається радше переказом, ніж достовірно встановленим археологічним фактом.

До XVIII століття замок перетворився на руїни. Чимало середньовічних укріплень на півдні Дубліна розібрали, а їхній камінь використали для нових будинків, тож замок Роебак вважали втраченим так само. Насправді ж пізніші будівельники працювали навколо значної частини збереженої кладки, а не зносили її. Внутрішній двір за нинішньою будівлею також повторює планування оригінального середньовічного двору.

«Ззовні нинішня будівля виглядає цілком вікторіанською, тоді як всередині, під штукатуркою, збереглися середньовічні стіни», — зазначив О'Кіфф.

Ключовим доказом стали роботи художника, який зафіксував руїни понад 260 років тому. Габріель Беранже — художник голландського походження з гугенотським корінням, який мешкав у Дубліні, — відвідав замок Роебак близько 1765 року й створив акварелі цього місця. На одній із його робіт, що зберігається в Національній бібліотеці Ірландії, зображено руїни замку та кілька дрібних архітектурних деталей. Саме вони допомогли досліднику порівняти руїни XVIII століття із сучасною будівлею: малюнки Беранже не лише показували, як виглядав замок, а й давали підказки щодо його структури та допомагали визначити частини, що збереглися після пізніших змін.

Що з цього випливає для тих, хто цікавиться історією та освітою? Приклад замку Роебак показує, чому долю старовинної споруди не завжди можна оцінити за її зовнішнім виглядом. Середньовічні стіни можуть зберегтися під пізнішою штукатуркою, прибудовами та реконструкціями, навіть якщо первісна структура вважається втраченою. Для студентів це наочний урок того, як архітектурні дослідження, архівні матеріали й мистецькі свідчення минулого працюють разом. Для відвідувачів кампусу — нагадування, що історична спадщина часом ховається за звичайним фасадом, а остаточні висновки про вік споруди ще належить підтвердити археологам.