Радіосигнал від екзопланети: астрономи вперше виміряли магнітне поле чужого світу

Сигнал надійшов від полярного сяйва планети. Його зафіксували за допомогою масиву радіотелескопів MeerKAT у Південній Африці, який навели на зірку Beta Pictoris. Завдання полягало в тому, щоб почути саму планету, а не її зірку, і протягом чотирьох сеансів спостережень у 2025 та 2026 роках це вдалося.

Що саме зафіксували

Радіотелескоп прийняв короткі повторювані спалахи радіохвиль із характерною «скрученою» формою, типовою для полярних сяйв. Щоб визначити, звідки летить сигнал, учені використали далекі яскраві галактики (квазари) як орієнтири на небі та звірили за ними координати.

Зафіксовані параметри такі: діапазон частот 0,85–3,5 ГГц, чотири окремі сеанси спостережень у 2025 та 2026 роках, відстань до системи Beta Pictoris близько 63,4 світлових роки, а прив'язка сигналу до планети — через квазари як опорні точки.

Що це означає для науки

Форма сигналу вказує на той самий процес, який породжує полярні сяйва на Землі та Юпітері (науковці називають його ECMI). Розрахунки команди показали, що магнітне поле Beta Pictoris b у тисячі разів потужніше за земне, а розганяє його швидке обертання: на один оберт планеті потрібно лише 8–9 годин.

Уперше силу магнітного поля іншої планети виміряли напряму, а не вирахували з моделей. Сама Beta Pictoris b, відкрита ще у 2008 році, приблизно у 10 разів важча за Юпітер.

Що буде далі

Команда вже націлилася на сім інших великих планет у п'яти сусідніх системах. Автори прогнозують, що нове покоління радіотелескопів буде у 5–7 разів чутливіше, і тоді такі сигнали ловитимуть буквально «на потоці».

Підсумок

Досі висновки про далекі світи трималися переважно на оптичних та інфрачервоних даних. Радіо додає до цієї картини магнітну складову, а разом з нею — реальний шанс зрозуміти, як влаштовані клімат і атмосфера чужих планет.