Чим пахли Помпеї: науковці відтворили аромати стародавнього міста

Міжнародна група антропологів провела хімічний аналіз двох теракотових кадильниць, знайдених у Помпеях та сусідньому місті Боскореале. Ці предмети, датовані періодом до виверження Везувію у 79 році нашої ери, використовувалися для домашніх релігійних обрядів. Одна кадильниця була виявлена в будівлі, яку переобладнали під готель, інша — у домашньому святилищі на сільській віллі серед інших ритуальних предметів.

Форма, декор та археологічний контекст вказують, що ці посудини слугували для спалювання пахощів під час поклоніння домашнім богам — Ларам та Пенатам. Давньоримські автори, зокрема поет Проперцій у четвертій книзі «Елегій», описували такі практики, згадуючи траву костумарію та пахощі. Однак до цього часу вченим бракувало конкретних доказів того, які саме речовини спалювали.

Щоб заповнити цю прогалину, дослідники зібрали мікроскопічні зразки з центру та країв кожної курильниці, ретельно уникаючи поверхні, аби виключити сучасне забруднення. Першим несподіваним відкриттям стала відсутність слідів висушеного тваринного гною, який часто використовували як паливо в стародавньому світі. Натомість виявили численні фітоліти — мікроскопічні залишки рослин, що вказують на спалювання суміші дуба, лавра, представників родини кісточкових та різних злаків. Ці рослини могли слугувати для розпалювання, а деякі з них, імовірно, були самостійними підношеннями.

Особливу увагу привернули сліди смоли, що належить до того ж ботанічного сімейства, що й ладан, але, ймовірно, є елемом. Це свідчить про масштабні торговельні мережі Римської імперії: ароматичні смоли доставляли з Аравії, тропічної Африки та Азії через Червоне море, Олександрію, а потім до Італії. Для заможних мешканців Помпеїв такі імпортні пахощі були доступні, і їхнє спалювання під час домашніх ритуалів є першим документальним підтвердженням цієї практики.

У кадильниці також знайшли можливі сліди виноградного вина або оцту. Дослідники закликають ставитися до цього результату з обережністю, але якщо він підтвердиться, це добре узгоджуватиметься з римськими звичаями, коли під час жертвоприношень виливали вино одночасно зі спалюванням пахощів. Таким чином, скромні відкладення попелу зберегли хімічні свідчення ритуалів, що проводилися майже два тисячоліття тому.

Для батьків і студентів це дослідження є чудовим прикладом того, як сучасна наука допомагає відтворити повсякденне життя давніх цивілізацій. Воно показує, що навіть такі звичні речі, як запахи, можуть стати ключем до розуміння культури та релігійних практик минулого.