Кадрові рішення липня: чому оцінка влади не змінилася

У середині липня 2026 року українська влада ухвалила два резонансні кадрові рішення в оборонній сфері: 15–16 липня було звільнено міністра оборони Михайла Федорова, а 21–22 липня головнокомандувача Олександра Сирського замінив Михайло Драпатий. Опитування, проведене Інститутом соціології НАН України 21–25 липня, зафіксувало протилежну реакцію суспільства: звільнення Федорова не схвалили 57% опитаних, а заміну Сирського підтримали 54%. Водночас загальна оцінка діяльності влади залишилася на рівні 4,2 бала з 10.

За даними дослідження, у кейсі Федорова негативно до звільнення поставилися 57%, нейтрально — 25%, не змогли відповісти 12%, схвалили — лише 6%. У кейсі Драпатого 54% схвалили рішення, 33% поставилися нейтрально, 6% не змогли відповісти, а 7% висловили незгоду. Попри такий контраст, оцінка влади серед прихильників і противників обох рішень майже не відрізнялася: у кейсі Федорова противники ставили владі 4,4 бала, прихильники — 4,5; у кейсі Драпатого схвальні давали 4,2. Це свідчить про те, що незгода з конкретним рішенням не переростає в загальне несприйняття влади.

Політолог Ігор Петренко пояснює це розмежуванням дифузної та специфічної підтримки, запропонованим Девідом Істоном. Специфічна підтримка — це реакція на конкретні дії, вона змінюється часто. Дифузна підтримка стосується самої владної конструкції та її права ухвалювати рішення, тому вона стабільніша. Липневі дані показують, що специфічна підтримка за тиждень зробила повний оберт, а дифузна залишилася незмінною.

Важливо, що аргументація респондентів була предметною, а не політичною. Противники звільнення Федорова говорили про цифровізацію, дрони, FPV, Starlink, застосунки «Дія», «Армія+», «Резерв+». Прихильники Драпатого відзначали його бойову біографію з 2014 року, репутацію командира, який дбає про життя бійців, і належність до «нового покоління». Тобто суспільство оцінювало не постаті, а здатність забезпечувати результат.

Директор Інституту соціології Євген Головаха звертає увагу на те, що оцінка влади 4,2 бала історично висока: до війни такий показник був би аномальним через кілька років урядування. Економіку зараз оцінюють на 4,1 бала, тоді як до війни — на 2,4, попри втрату третини ВВП. Це пояснюється ефектом згуртування навколо прапора, персоніфікацією влади та делегуванням права ухвалювати рішення президенту, який на міжнародній арені діє успішно.

Що це означає для батьків і студентів? По-перше, стабільна оцінка влади — це не мандат на будь-які рішення, а радше кредит довіри під очікуваний результат. По-друге, суспільство продемонструвало, що має чіткий стандарт оцінки кадрових призначень: важливі не гучні заяви, а реальні дії та їхні наслідки для обороноздатності. По-третє, комунікація влади має ґрунтуватися на фактах і результатах, а не на наративах, адже люди перевіряють інформацію власним досвідом.

Експерти застерігають: якщо влада перестане відповідати на артикульований запит суспільства, протестна енергія може вийти на вулиці. Особливо чутливою до кадрових рішень виявилася молодь, для якої технологічність у війні означає менший ризик. Отже, нинішня стабільність оцінок не є гарантією на майбутнє — вона тримається на здатності влади виправдовувати очікування.