Навіщо польську «вампірку» поховали двічі: що знайшли вчені

21 вересня 2026, 22:30 ·428 слівредакція

Дослідники встановили, що могилу дівчини XVII століття в селі Пєнь відкривали повторно. Це свідчить про подвійний страх місцевих жителів перед померлою.

Могилу номер 75 у польському селі Пєнь досліджували комплексно: вчені поєднали аналіз ДНК, вивчення ізотопів кісток, дослідження тканин дорогого одягу та хімічне сканування черепа. Результати опубліковані в Journal of Archaeological Science Reports.

Під час першого поховання на великий палець лівої ноги дівчини наділи трикутний залізний замок. У народних віруваннях того часу він мав назавжди замкнути зв'язок між світом живих і мертвих. Розташування кісток вказує на те, що цей предмет лежав у могилі від самого початку.

Однак замка селянам здалося недостатньо. Дослідники помітили сліди порушення верхніх шарів ґрунту й дійшли висновку: могилу відкривали вдруге, ще до повного розкладання м'яких тканин. Тоді ж на шию дівчини поклали важкий серп, повернувши вістря до горла. Причиною могли стати раптова епідемія або загадкові смерті в селі, в яких звинуватили покійницю.

Ще один слід виявився несподіваним. На піднебінні, основі черепа та верхніх хребцях є темні зелені плями. Хімічний аналіз показав там концентрацію міді з домішками золота й марганцю, яка вдесятеро перевищує показники інших частин скелета.

На думку дослідників, глибоко в рот або через ніс померлої силою заштовхнули невідомий предмет чи отруйну суміш. Звичайна монета це не могла бути, адже старовинні гроші не залишають таких хімічних слідів. Сам предмет за століття повністю розчинився.

Попри моторошні обряди, дівчина не була знедоленою. На її голові збереглися залишки дорогого шовкового чепця, гаптованого чистим золотом і сріблом. Це вказує на заможне міське або навіть дворянське походження. Вона померла у віці від сімнадцяти до дев'ятнадцяти років, і на кістках немає слідів травм чи важких хвороб.

Генетики виявили в неї материнську лінію ДНК зі Скандинавії, яка майже не зустрічається серед сучасних слов'ян. Водночас аналіз зубної емалі підтвердив: усе дитинство дівчина прожила саме в цій частині Польщі.

Науковці підсумовують, що ця могила розповідає не про міфічного монстра, а про всепоглинаючий жах живих людей, які панічно боялися мертвої юної дівчини. У XVII столітті масовий страх перед епідеміями змушував сприймати раптові смерті сусідок як підступ нечистої сили. Для «знешкодження» потенційних мерців людей ховали з понівеченими кінцівками, пробитими металевими прутами черепами або обличчям углиб землі — аби «вампір» безкінечно вгризався в ґрунт, намагаючись вибратися на поверхню.