Чому Захід має дефіцит боєприпасів: пояснення експерта для батьків і студентів

Західні арсенали спорожніли не тому, що США чи Європа вели надто багато війн, а тому, що протягом трьох десятиліть оборонне планування виходило з того, ніби великий конфлікт уже неможливий. Таку думку висловлює експерт з питань оборони, позаштатний старший науковий співробітник Інституту Хадсона Джан Касапоглу.

За його словами, сучасні війни поглинають високоточні боєприпаси швидше, ніж демократичні країни встигають їх виробляти. Поширене пояснення — що запаси вичерпалися через конфлікти в Україні та на Близькому Сході — експерт вважає неточним: ці війни радше оголили структурну слабкість збройних сил США та їхніх союзників.

«Нині часто можна почути думку, що спорожнілі арсенали американських збройних сил — це наслідок конфліктів в Україні та на Близькому Сході. Однак точніше було б сказати, що ці конфлікти оголили структурну слабкість збройних сил США та їхніх союзників», — наводить він свою позицію.

Касапоглу посилається на дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS). Згідно з ним, передача озброєнь Україні була лише частковим чинником скорочення американських запасів, важливих для потенційних конфліктів на Близькому Сході та в західній частині Тихого океану. Із 102 категорій обладнання, переданого Україні, суттєвий збіг із відповідними потребами мали лише чотири: Patriot, ATACMS, HARM і Stinger.

Коріння проблеми експерт пов'язує зі стратегічними підходами після холодної війни. В Основоположному акті НАТО — Росія 1997 року сторони заявляли, що більше не вважають одна одну противниками, а Європейська стратегія безпеки 2003 року оцінювала масштабну агресію проти держави-члена як малоймовірну. Ці припущення згодом вплинули на структуру збройних сил, оборонні закупівлі та промислову політику. Наприклад, британський Стратегічний огляд оборони і безпеки 2010 року передбачав скорочення парку танків Challenger 2 приблизно на 40%, а важкої артилерії — приблизно на 35%.

Що це означає на практиці? Оборонне виробництво — це довгі цикли: заводи, постачальники комплектуючих і кваліфіковані кадри не з'являються за кілька місяців. Тому швидко надолужити дефіцит неможливо, навіть якщо рішення ухвалено.

Для студентів, які обирають фах, це сигнал, що попит на інженерні, виробничі та логістичні спеціальності в оборонному секторі зростатиме. Для батьків — привід звернути увагу на програми дуальної освіти та співпрацю університетів із підприємствами, адже саме там формується кадровий резерв.

Підсумок: дефіцит боєприпасів — наслідок не окремих воєн, а довгого періоду планування без урахування великого конфлікту. Виправлення цієї ситуації вимагатиме часу, інвестицій і підготовлених фахівців.