Лемури на Мадагаскарі гинуть через людський герпес: що варто знати

Нещодавнє дослідження вперше на молекулярному рівні підтвердило, що вірус простого герпесу людини може передаватися лемурам. Зафіксовано чотири випадки загибелі цих приматів, які утримувалися приватними особами, від спричиненого інфекцією енцефаліту.

Людський альфагерпесвірус (HuAHV1) зазвичай рідко зустрічається у лемурів, і це добре, адже для них така хвороба майже завжди смертельна. За словами Джима Веллехана, професора Коледжу ветеринарної медицини Університету Флориди та старшого автора дослідження, герпесвіруси зазвичай дуже специфічні до свого носія. «Герпесвіруси мають дивовижну вірність господареві. Вони нечасто здійснюють великі переходи між носіями вірусу. Зазвичай, щоб підхопити чийсь герпесвірус, потрібно бути досить близьким родичем», — пояснює вчений.

Однак при тісному контакті з людьми ризик передачі зростає. Веллехан наводить показовий приклад: «Мені вперше вдалося написати слова „лемур-йога“ друком, бо один із лемурів потрапив до нас із заняття йогою. Люди займаються йогою, а навколо блукають лемури, і це недобре для лемурів».

Для порівняння, за останні 20 років в акредитованих зоопарках не зафіксовано жодного випадку цього вірусу серед лемурів. Це пояснюється суворими заходами безпеки: персонал і відвідувачі мають обмежувати контакт із тваринами. «Щоразу, коли студенти працюють з нами над справами, пов'язаними з приматами, я завжди пояснюю їм, що причина, чому вони носять маску здебільшого, полягає в тому, щоб захистити приматів від тих вірусів, з якими наші організми легше справляються», — зазначає дослідник.

Собаки та коти, які тисячоліттями живуть поруч із людьми, мають певний рівень захисту, а лемури — ні. Їхня імунна система не пристосована до людських патогенів, тому навіть звичайна для нас інфекція може стати для них фатальною.

Цікаво, що герпесвіруси можуть мати й еволюційні переваги для своїх природних носіїв. Наприклад, вірус гірського голуба смертельний для хижих птахів, які полюють на цих голубів, що, можливо, сприяло їхньому поширенню на всіх континентах, окрім Антарктиди.

«Інфекційні захворювання є однією з найважливіших селективних сил, що діють на еволюцію тварин. Коли хвороба вводиться, виживання починає залежати від правильної імунної відповіді на патогени, а не від того, чи бути сильнішим, швидшим чи розумнішим», — підсумовує Веллехан.

Що це означає для батьків та студентів? Якщо ви плануєте відвідувати місця, де можна контактувати з дикими тваринами, особливо приматами, важливо розуміти: такі взаємодії несуть ризик не для вас, а для тварин. Навіть безсимптомний герпес або застуда можуть бути смертельними для лемурів. Тому в зоопарках і заповідниках діють правила, які слід неухильно дотримуватися — вони захищають не відвідувачів, а самих тварин.